Мені розказує роса

Я  так  люблю  тебе,що  не  вистачає  слів.Мене  переповняють  дивні  і  незнані  почуття.Рожеві  і  ніжні  пелюстки-це  твої  уста.Повільно  падаючи  на  землю,  мені  хочеться  впіймати  їх  і  тримати  у  своєму  полоні  завжди.  Враннішня  роса  розказує,що  її  можна  знайти  у  прегарних  очах.Всі  думають,що  вони  прозорі,а  насправді  ніжно-голубі.Я  хочу,щоб  вони  були  у  моїх  руках.  Бо  у  кожній  краплині  роси  є  незвідані  світи.Я  бажаю  відвідати  кожен  із  них.  Твої  рухи  чарують  мене,як  і  ти.  Хапаю  жадно,як  повітря  їх  усі.Я  задихнусь  ,якщо  не  стане  кисню.Чи  бачиш  ти,що  зі  мною  зробив?Славетний  ,,Давид"  у  порівнянні  з  тобою  як  камінь,що  лежить  у  гори.  Іноді  мені  здається,що  ти  подібний  до  богів,або  являєшся  одним  із  них.  Я  знаю  ти  любиш  біле  вино,як  і  вони.Мені  ж  до  вподоби  червоне,я  людина  землі.  А  знаєш  чому  саме  його  я  люблю?Бо  смак  і  аромат  вина  нагадує  тебе.Він  п'янить  своєю  кислотою.  А  ще  пристрасний  і  ревнивий  коньяк  живе  у  мені.  Потримавши  його  на  язиці,а  потім  упустивши  він  обпікає  мене  й  згорає  усе,що  є  всередині.  Так  вмієш  лише  ти.  Часто  буваєш  різкий,нахабний  і  грубий.Та  я  не  хочу  змінювати  краплини  роси.І  без  цього  залежу  від  повітря  й  пелюсток  тонких.Не  знаєш,але  я  люблю  тебе  і  благаю  в  думках:,,Ніжно,не  ніжно,але  й  ти  полюби  мене,полюби..."  є  незвідані  світи.Я  бажаю  відвідати  кожен  із  них.  Твої  рухи  чарують  мене,як  і  ти.  Хапаю  жадно,як  повітря  їх  усі.Я  задихнусь  ,якщо  не  стане  кисню.Чи  бачиш  ти,що  зі  мною  зробив?Славетний  ,,Давид"  у  порівнянні  з  тобою  як  камінь,що  лежить  у  гори.  Іноді  мені  здається,що  ти  подібний  до  богів,або  являєшся  одним  із  них.  Я  знаю  ти  любиш  біле  вино,як  і  вони.Мені  ж  до  вподоби  червоне,я  людина  землі.  А  знаєш  чому  саме  його  я  люблю?Бо  смак  і  аромат  вина  нагадує  тебе.Він  п'янить  своєю  кислотою.  А  ще  пристрасний  і  ревнивий  коньяк  живе  у  мені.  Потримавши  його  на  язиці,а  потім  упустивши  він  обпікає  мене  й  згорає  усе,що  є  всередині.  Так  вмієш  лише  ти.  Часто  буваєш  різкий,нахабний  і  грубий.Та  я  не  хочу  змінювати  краплини  роси.І  без  цього  залежу  від  повітря  й  пелюсток  тонких.Не  знаєш,але  я  люблю  тебе  і  благаю  в  думках:,,Ніжно,не  ніжно,але  й  ти  полюби  мене,полюби..."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268236
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.07.2011
автор: Demon_of_the_Desert