Розстеляти одне ліжко на двоїх...
стомилась...
Ковтаю гарячі сльзи..
давитися ним що разу..набридло...
не всилах..!!!
З болі твоїх фраз,стомилась
я вислуховувати їх раз у раз
Вони влізлись в мене кілками до болі..
як ртуть отруюють з середини мене..
гарпуном в тілі мене тримаєш...мучиш
не хочу...втомилась...не всилах..
Ти надії рвеш всі,і плани які поставлені були давно
їх понівичив і викинув на смітник холодно..і так безжально..
Душу мою ламаєш,заламуєш,
кидаєш до землі..за що! я ж жінка..слабка...мене такою ти зробив
в твоїх руках душа мов маріонетка...я вирватись хочу...стомилась..
Очі наповняються слізьми..
а ти в них так без жалісно і холоднокровно дивишся..
ти дивишся як мучусь я...біль стікає по лицю
не в силах стриматись,обпікають..
тобі байдуже на них..
твій погляд мов ніж встромлений у серце..
пронизує мене... так боляче...
Відпусти тоді..не муч мене!
А я жити хочу!!
відчувати що жива...
малювати світ фарбами веселковими...
а ти їх що разу в мене відбираєш,
безжально рвеш,топчиш,викидаєш на смітник...
залишається одна сіра...
не виносима пустота...
Я вирватись не всилах...відпусти ж тоді мене!!!
тебе я не тримаю ...
життя ж бо наше стало вже давно
нагадувати нам лаконічну гру у доміно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267825
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2011
автор: MADLEN