І знов хтось помахом руки́
Тебе зненацька нагадає.
І знов хтось скаже "Він чекає",
А інший відповість: "Не йди"...
Лише навчилась забувати...
Лише минув пекучий біль,
І сон почав вертатись мій,
І розівчилася чекати.
Не бачила ж бо стільки часу!
І скільки знов самотніх днів...
І...знов хтось "істину" відкрив:
"А я вас двох лиш ра́зом бачу!"
Та досить!!Досить!!!Я сама,
Сама собі й суддя, й порадник!
Сама учасник і напарник!
Бо лиш моє...МОЄ життя!
жовтень-2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267702
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2011
автор: Never Say Never