Навіяне віршем Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»
Я слів боюсь невизначених, скритих,
Які залізли в душу і завмерли.
Вони лякають, з ними важко жити,
Бо ті, що линуть – вони, ніби перли.
Ті, що мовчать, вони не зрозумілі,
Хоча й принишкли, можуть ще світити.
А можуть рани роз’ятрить на тілі,
Можуть вознести, але й можуть вбити.
Тож краще говоріть, нехай слова летять,
Бо кожне слово сказане – печать.
Слова – вірші, це Божа благодать,
І бійтеся тих слів, які мовчать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267418
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2011
автор: Віталій Назарук