Навіть у снах не уявляю:
Де ще цвітуть такі сади?
Я краю іншого не знаю,
Де все росте, як із води.
Я краю іншого не знаю:
Де ще земля така родюча?
Душа, де тугу виливає?
У верболозі і на кручі.
Я краю іншого не знаю:
Де пахнуть груші так духмяно?
Де хліб найкращий виростає?
Де діви ще гнучкіші станом?
Я краю іншого не знаю.
Садок вишневий коло хати, де?
Де пісня серце й душу крає?
Не тільки крає, з розуму зведе.
Де ниви є ще золотіші?
Пісні, де є іще ніжніші?
Такого краю я не знаю!
Не знаю і не маю.
Україна – і є той край,
Де терпко пахнуть груші.
Калиново-вишневий рай –
Признатись в цьому мушу.
24.01.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266370
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Лобов