*Коханка дощу

Вірш  читає  Ігор  Стожар.

Плейкаст    можна  подивитися    тут:
http://www.playcast.ru/view/1597964/ba476fc2b48e2d6115c929a5f1cc3b7783564e9epl


Хтось  тихенько  постукав  в  вікно.
Моє  серденько  затріпотіло...
Я  принишкла  й  повірить  не  сміла.
Я  тебе  так  чекала  давно!

Раптом  стукіт  той  майже  затих.
Чую  ніжно  і  звабно  шепочеш:
"Зацілую  тебе,  мила,  хочеш?
Пригорну  у  обіймах  палких!

Бо  немає  такої,  як  ти,
Ти  для  мене  найкраща  у  світі!"
Відчиняю  вікно...  Запах  квітів:
"Чом  не  зміг  ти  раніше  прийти?

Де  ти  був,  де  блукав  по  стежках?"
Я  дивлюсь,  і  нікого  не  бачу.
Чи  то  дощ,  чи  то  може  я  плачу...
Лиш  холодна  вода  по  щоках...




Постучал  кто-то  тихо  в  окно.
Мое  сердце  вдруг  затрепетало.
Я  притихла  и  еле  дышала,
Я  тебя  ожидала  давно.

Неожиданно  стук  тот  притих.
Говорит  кто-то,  слух  мой  лаская:
"Зацелую...  Ты  хочешь,  родная,
Очутиться  в  объятьях  моих?"

Не  встречал  я  такую,  как  ты!
Нет  подобной  тебе  во  всем  свете!
Открываю  окно...  Вольный  ветер...
Никого  средь  ночной  темноты.

Гром  гремит,  небо  все  в  облаках.
Отвернулась,  глаза  свои  прячу.
То  ли  дождь,  то  ли,  может,  я  плачу...
Мокрый  след  на  горячих  щеках.

ІІ  варіант:

Чи  здалося,  чи  стук  у  вікно...
Чом  же  серце  так  затріпотіло?
Я  принишкла  й  повірить  не  сміла,
Я  тебе  так  чекала  давно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2011
автор: Мазур Наталя