Захрустять сліди у мерзлій піні.
І чиєсь задивиться вікно, —
Як ступають поруч наші тіні,
Що колись не стрінулись давно…
(Скиба Роман)
Минають днів шалених естафети,
згорає ніч на мареві зірок,
щасливий сон на клаптики подертий
між диких зграй сполоханих думок.
В твоїм вікні, мабуть, щасливі лиця.
Вже інша роль, не вернемся назад.
І пилом мрій сумує на полиці
тобою подарований агат.
Яке чудне незношене намисто!..
Земних бажань розірвані стежки.
А ми ж колись зустрілись ненавмисно,
а як мені далось воно взнаки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2011
автор: Halyna*