Вітер одцвіття розвіє, неначе того й не було.
Гілка гойдає плоди ще дрібнесенькі, ще недозрілі.
Терпко і трепетно диха садками гулка оболонь -
Літом пливе Україна в рясному барвистому зіллі.
Ляже під коси отава - прив'ялені сталки в меду.
Квапляться бджоли до цвіту, одвічні земні трудівниці.
Плещеться сонце в блакиті, цілує тебе молоду
Ніжну ласкавку із мрії, у лузі, на цій косовиці.
Ось вона, мить високосна, що в праглому серці бува,
Богом освячена в пісні, що буде весь вік дивувати...
Пада розколотим плодом каштанна чиясь булава.
Час поспішає од мене, котрий я не зміг вполювати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265093
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: Вячеслав Романовський