Квіти надії на лузі душі
Гріє проміння останнє,
Лазять між стебел зневіри вужі,
Серця роз’ятрюють рани.
Пара покрила аорти ріку,
Плине туманом сирітка,
Збите із ритму потішне "ку – ку"
З гаю доноситься зрідка.
Дивиться пам'ять у вікна очей
Вечір по той бік і сей бік.
Чаша причастя, миро, єлей,
Віщі ознаки на небі.
Золото , срібло в оселі блищать,
Та опустіла фортеця, -
Ввечері вийшла нетлінна душа
З мли прохолодного серця.
14.06.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265051
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: Рідний