Отрута твоєї ревності
Любов і мене вбиває.
Щоранку подати прагнеш,
Дозуєш, не як в аптеці –
Вихлюпуєш все й одразу,
Убити щоби напевно,
Як ворога.
Я – навпроти.
Кинджалом своєї ревності
Пронизуєш груди й серце
І перцем із сіллю й оцтом
Мої посипаєш рани,
Щоб мучився. Щоб не зразу
Життя проміняв на вічність.
Я поруч.
Рука дістане.
Не ревність, а гільйотина
У тебе в руках, кохана.
Моя голова на таці –
Мета твоїх слів жорстоких,
Що стрілами підганяють
Тіло моє на плаху.
Лягаю.
Відсунь волосся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264764
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2011
автор: Василь Кузан