Намалюй…

Намалюй  мені  сніг.  Так  давно  я  не  бачив  зими.
Зобрази  завірюху,  а  може  й  окремі  сніжинки.
Намалюй  мені  день,  де  щасливі  й  окрилені  ми,
Де  в  пориві  шаленому  не  контролюємо  вчинки.

Натягни  полотно  на  мольберті  близької  весни,
В  руки  пензель  візьми  і  пройдися  по  ньому  мазками.
Ти  зумієш,  мабуть,  -  лиш  не  бійся,  лишень  розпочни:
Намалюй  той  місток,  що  проляже  у  часі  між  нами.

Я  по  ньому  прийду  у  весну  крізь  зими  заметіль
І  тебе  обійму,  залишивши  образи  позаду.
Біля  твого  тепла  я  забуду  і  холод,  і  біль…
Намалюй  ту  зорю,  що  до  тебе  мене  запровадить.

18.01.2010

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2011
автор: Salvador