Темнавий сад, глухий, забутий,
В тінистій сутені дріма.
Тиш заворожена, німа,
Наллята у прозорий бутель
Її нам виніс добрий гном,
Щоб утішались, як вином.
У цім величнім вертограді
Побачиш не дерева - храм.
Де нишкне суєта і гам,
Де подорожнім завжди раді,
Де втома і душевний щем
Тихцем розтануть під кущем.
Приходь сюди, немов додому,
Приходь о будь-якій порі -
Затишно вдень і при зорі
І літньому, і молодому,
Бо тут спокоєм обніма
Тиш заворожена, німа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264151
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.06.2011
автор: Вячеслав Романовський