Я часто стала падати із неба,
Не втримавшись за той промінчик раю.
Не долетівши спогадом до тебе,
Чеканням упокорена стихаю.
І смуток загляда мені у вічі,
Такий до сліз болючий і невтішний.
Самотній день змінить самотній вечір
І дише холод на землі цій грішній.
Спинись на мить, щоб почуття спинити!
Я ще люблю, мені так мало треба :
Із хмар до мене спробуй опуститись
Й візьми назад на своє сьоме небо.
2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263651
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2011
автор: Просто Тетяночка