Пів - свідомість вирвалась на волю.
Ще здалеку чуть прекрасний спів.
Вулицею міста , прогулююсь - повільною ходою,
Співа жіночка, звичайна, голос кришталевій дзвін.
Проходять люди, зупиняючись на хвилю.
В очах їх співчуття, а десь і гнів.
Талант підтримати б, так ні - зариють,
Своїм же подаянням з гаманців.
А їй би на велику сцену -
Піснями й аріями, звеселяти люд.
На жаль оцей талант не оцінений,
Стоїть простягши руку, як на осуд...
Співа, а голос сильний та дзвінкий,
Відходиш, та тебе не відпускає.
Зустрілись поглядом, очей не відвертає,
Та в них не осуд - вдячність, помогли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263626
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.06.2011
автор: Вразлива