Ми пишемо вірші, як сповідаємося,
І ніби у своїх гріхах ,всім каємося.
А гріх наш тільки в тім, не розуміють нас,
ПРИЧИНОЮ Ж УСІХ, НЕ ТІ ЧИТАЮТЬ НАС.
Ну, що ж поробиш, не дано порозумітися,
Наше життя, німе кіно, куди нам дітися.
Купили в касі два квитки на одне місце ми,
Зайшли у зал один сеанс картини різні нам.
Так по житті в однім човні,а виявляється,
Для когось, душу віддаєш в віршах мов розпинаєшся,
Йому не зрозумілі твої почуття,та відвертається,
У нього інтереси інші, навіть не читається...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263268
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.06.2011
автор: Вразлива