Ти мене, матусю, не свари:
То кохання стрілося із долею.
Лагідні у липні вечори
Так натхненно пахнуть матіолою.
Не свари, матусю, не свари:
Цілувалася із ним за школою.
Небо колихали явори
І весільно пахло матіолою.
І злітало серце догори -
З ним була і сильною, і кволою.
Він слова пестливі говорив
І вони хмеліли матіолою.
Ти мене, матусю, не свари:
То кохання стрілося із долею.
Лагідні у липні вечори
Неспокійно пахнуть матіолою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2011
автор: Вячеслав Романовський