Ну, от! Ми йдемо удвох по вулиці. А надворі вечір і прохолодно. Добре. що хоч дощу немає.
А пам'ятаєш, всього-на-всього рік тому нас було троє - ти. я і він. Ми були нерозлучні. Всіляко допомагали одне одному. Ми були успішні, щасливі. Все завдяки нашій співпраці... Ти, я він.
А потім... потім він зник... Пропав взагалі... Це було у Лас-Вегасі. Пам'ятаєш? Ми були там втрьох... Він зник якось непомітно. Був, був, був, а потім ми прокинулись одного ранку, а його нема... Можливо, це твоя вина - що ти до мене не дослухався. Можливо, моя - бо все-таки не зміг вмовити. А, можливо, він просто не був до цього готовий...
Так, уже вечір. І пора вже повертатись до нічліжки, де ми знайдемо ліжко і переночуємо. А зранку буде знову новий день, ціллю якого буде дожити до наступного ранку. А потім ще один... І так допоки одного ранку ми не прокинемось...
І йдемо ми удвох по вулиці. А колись нас було троє - ти, я - твій Розум, і він - твій Капітал...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: William Mirovich