Холодного сонця стмянілі вітрила,
З глибокого неба зривається зірка...
Я завжди тебе, тиха осінь, любила,
А ти влаштувала мені перевірку.
Ти змусила спокій у прірву зірватись,
Вагатися в тому, у що я так вірю,
Штовхнула бажання і розум змагатись
В смішному двобої за щастя без міри.
В бою, де фінал наперед вже відомий
Й ніхто переможцям не вручить медалі,
Примарна є ціль і сюжет вже знайомий.
Все ж виклик приймаю. Що осене далі?
2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262347
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2011
автор: Просто Тетяночка