У темінь смолисту
приправлену пахіттю цвіту,
легеньким прибоєм,
бельканто веселих цикад
ступаєм, а море
дарує нам стежечку світлу,
точніше,із морем -
небесний з-під хмари дукат.
Ти - рвійна, нестримна -
вітрильник весняного вітру -
говориш-співаєш -
і вир обіймає мене...
Отам, біля моря,
любов'ю схмеліло повітря,
отам, біля моря,
ніколи наш час не мине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2011
автор: Вячеслав Романовський