Давай її розіб`єм, цю дурнувату вазу.
Обом нам остогидла, а ціла все стоїть.
Хай скельця розлетяться в усі кутки одразу.
А ми на фото знімем оту щасливу мить.
Згадаєм забобони і вигукнем: «На щастя!»
І кожен з нас, мов привид, свій обере тунель.
Зраділі й невеселі, щасливі і нещасні
Стрибнемо на чужу іржаву карусель.
А потім у крамниці, де були вже сто раз ми,
Візьмемо за копійки чарівний суперклей.
Розсядемось навпроти і, як дитячі пазли,
Всі скельця розкладемо від шафи до дверей.
Ми все назад, як було, гарнесенько зберемо,
Змазюкаємо клеєм шматочки геть усі.
Приляжемо, втомившись, з полегшенням зітхнемо
І з гордістю промовим: «Які ж ми молодці!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261015
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2011
автор: Наталка Кольоровісни