До 180-річчя з дня нар.
Я піду до гаю, до темного гаю,
І волю дам щирим сльозам.
Для чого живу я? За віщо страждаю?
Чом спокою серцю не дам?
Живуть якось люди – багаті, убогі, -
Втішаючись пеклом земним;
Нема для них кривди, ні сліз, ані Бога –
Гнушають і Словом святим.
А я так не вмію. Не можу. Не хочу!
Таким я, мабуть, і помру.
Заплющу заплакані втомлені очі,
І з болем у серці засну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260856
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2011
автор: Василь Царинюк