19.ТЕЛЯ
Родилося воно і хоче молока,
Бо як родилось – жити треба.
Коли розсмакувало вже його,
То знає, що є смачне і гірше.
Звичайно, хочеться смачного,
Солодкого, парного і побільше.
А молочко таке – не в кожного,
Хто може дати. То що робити?
Приспособлюється до життя воно,
Мозок чітко починає працювати,
Як би так і що би то зробити,
Щоб просто так нічого не робити,
А молочка того побільше мати.
Не дуже довго думало, гадало,
До дійної легесенько під’їхало,
Побавилось, поластилось – дістало.
Було би добре все, та трохи мало.
Як ще хочеш мати – що робити?
«О, дивись, та там є ще одна!»
Під’їхало, поластилось і ще дістало.
Досхочу пило з двох, росло,
Ластилось, нічого не робило
І виросло. Так весь час жило.
Скільки можна – пило і думало,
Що завжди буде так. Та не стало
Того молока, а треба. Як жити,
Щоб заробити – не навчилось,
Бо не робило, тільки ластилось,
Та вже нема до кого. І стало
Таке воно нещасне й бідне,
Що жалісно дивитися на те.
І так воно блукає, шукає,
Як жити на світі – не знає,
Не заробиш – молока не має.
Час пройшов – життя немає.
Ласкаве теля
Дві корови
Ссе …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260244
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.05.2011
автор: Володимир Кондратик