Я не такого прагнула життя
І не такою бачилася доля,
Кохати мріяла до забуття,
Не мала й гадки, що любов – неволя.
Невільниця, заручниця твоя,
Не відпускаєш ти і не жадаєш.
З тобою ніби і без тебе я.
Навіщо ж міцно так мене тримаєш?
Навіщо, як минули почуття,
Як зрада перекреслила кохання?
Минулому немає вороття.
Скажи, навіщо марні сподівання?
За що караєш, долечко, мене?
Я ж ніжна мати, вірная дружина.
Мить щастя з’явиться і промайне
Як примха вередливої дитини.
Я не такого прагнула життя.
З тобою не розквітла, а змарніла.
Я зайва! І це істина буття!
Що ж, прощавай! Я розправляю крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2011
автор: Інна Серьогіна