Холодний вечір був тоді на дворі,
Туман овив жорстоку звабну ніч...
Всі спали і ніхто не бачив,
Як в неї сльози капали із віч.
"Прощай..."-останнє сказане вже слово,
"Пробач..."- і обірвалися думки...
В полоні дивної страшної драми
Перед очима промайнули всі роки.
Вона не знала що тепер робити
Та приховав його уже туман,
Не було більше що вже говорити,
А в серці ще як грань, горів обман!
Вона стояла опустивши руки
Зблиснув йогопрощальний слід
І хлинули тяжкії сльози втрати
А серце захололо наче лід.
Ніхто не знав чим він так образив
Її постать красиву й молоду
Та чули всі як вона сказала:
"-Я не люблю!Тебе я не люблю!.."
І він пішов ні слова не сказавши
Та приховала його таємна ніч,
Більше він не повернувся,лишень
Відлуння крику рознеслося на всебіч:
"-Це ж був обман я так тебе кохаю...
Не те хотіла я сказати, зовсім, ні
Вернись до мене я благаю
Пробач прошу за все мені..."
Та він не чув уже тих слів,
А вона більше й не кричала
І назавжди вплелося в пам'ять те,
Що вона могла сказати й не сказала
Красиво починалася любов
Красиво і закінчилась вона
Не правильний один зробила крок
І назавжди залишилась одна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2011
автор: Вікторія Савчук