ТЕЧІЯ
Спокійна вода, легка течія,
Вниз по воді пливуть човни,
В такт опускають весла гребці,
Дрімають, бачать солодкі сни,
Тепло розслабило, легко іти,
По течії не треба сильно гребти.
Трапилось щось в одному човні,
Чогось збунтувались його гребці.
Їм захотілося рибку ловити,
Самим, як хочеться, плисти і жити,
Весла опустили, стали тормозити,
Течію річки захотіли спинити.
Не сподобалось ріці, змінилась вода,
Небо потемніло, почалась метушня,
Закрутило, забурлило, у вир потягнуло,
Скінчилося тихе, спокійне життя.
Роботу зробила гегемона рука,
За борт її викинула сама ж ріка.
Може все вирішити легка вода,
Якщо не мішати – затихне вона.
Треба рівнятись сусіднім човнам,
Розкидало, розвіяло їх по сторонам,
А кожен гребе і мучиться сам,
Хоч течію не можна змінити гребцям.
Появились пороги, які трощать все.
Хто ж ті човни докупи збере?
Сама ж ріка розділиться на рукава,
Кожному човнові – рукав, течія.
Скільки човнів
На тій Землі!?
Завжди знайдеться
Хтось у човні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258894
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2011
автор: Володимир Кондратик