Гематомами розписане тіло
від попереку до ключиць.
Мізки,здається,ще мить і кипіли б...
я стискаю скроні сухим,подертим картоном,
В склянці з водою топляться нерви.
Я нетутешня,я прибулець з Плутону.
Розбещене,аристократичне ст*рво!
Я-механізм.Нутрощі в мене,як абстрактний маятник.
Розтинають собою повітряні маси,я,наче деталь,
розхитана і тобою спаяна.
Стираюсь в порох,зникаю з часом.
Самотні завжди сплять одягнені,
хтось навіть не знімаючи взуття.
Холодна я.Залийте мені серце магмою.
І разом з всім душевним мотлохом,
наївність викиніть в сміття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258761
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.05.2011
автор: Леона Вишневська