І ЩОСЬ МЕНЕ РАНКОМ У ЛІСІ ТРАВНЕВІМ ВОДИЛО…

І  щось  мене  ранком  у  лісі  травневім  водило,
І  щось  мене  звало,  і  знову  мене  щось  вело
До  цього  затишшя,  до  цього  магніту-кадила,
Що  щедрим  пришестям  пречисто,  пребіло  цвіло.

Я  тут  зупинився.  І  слухав,  як  роси  ранкові
Озвучену  тишу  котили  з  розбуджених  віт,
Коли  ж  нахилився  -  побачив  у  кожнім  росткові
Не  просто  конвалію  -
                                                             ніжний  вражаючий  світ!

Тебе  там  угледів  у  біло-зеленому  платті,
Шарпкому,  як  вітер,  грайливому,  наче  твій  сміх.
А  сонце  над  нами  пірнало  то  в  хмари  кудлаті,
То  тирсу-проміння  стелило  ряденцем  до  ніг.

То  де  ж  ти,  ласкавко,  у  лісі  оцьому  чи  в  місті,
Яким  камертоном  в  обійми  гріховні  зовеш?
Розтанув  оазис.  Лиш  нетрі  довкола  імлисті,
І  чаркою  чару  відлунює  сріберна  креш...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258743
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2011
автор: Вячеслав Романовський