Все життя неначе утиск
Вітром свічки на могилі,
Так не можу позабути
Очі сині серцю милі.
Вже душа моя осіння
Надокучливо воліє
Пам'ять вирвати з корінням,
Щоб усохли квіти мрії,
Щоб не гріло сонце доли,
Не леліяв місяць тишу.
Раз не стрітись нам ніколи,
Я надіятись полишу.
Та, напевно, й після того
Опускатись з неба буде
Образ щастя молодого
На снігів печальні груди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2011
автор: Рідний