Замшілий зруб згубивсь у цьому лісі.
Замулилась криниця, зацвіла
(Копалась не на вигоні села!).
Людьми забути ніби постарішала.
Відколи не раділо в ній цебро,
Краплини не світилися ранково.
І партизан не прихиляв чоло
І зшерхлих уст не витирав рукою.
Літа, літа... Застоялась вода.
Нема вже тих, хто чистили і дбали.
Жили відважно і відважно впали...
А їх криниця й досі вигляда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258338
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.05.2011
автор: Вячеслав Романовський