(За Євгенією Яніщиць)
Лячно, тітко, від ваших слів
І немає тому переміни:
"Льон в солдатських очах одцвів..."
"Спотикнувся синочок на мінах..."
Де блакитне цвіте зело,
Іздаля йду сюди поклониться.
Це ж колись тут було село,
Славно звалося: Шумовиця.
Тільки вітер тепер шумить
Між дзвіночків квітучих у полі.
Тихо пісня бринить-щемить
Одголосками смутку і болю.
Пташка піснею проситься "пи-и-ть".
Ох, як льон оцей солодко пахне.
Квітку-дзвоник боюсь зачепить:
Це ж те поле...
А раптом бабахне?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257910
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Вячеслав Романовський