Відірвати б від себе ніжність і кинути її за вітром,
нехай поцілунками потрапить комусь в обличчя...
Ми з тобою провалили тести на сумісність,
даючи на одне питання відповідь тричі.
Сумніви сидять в кінотеатрі на місцях для поранених,
слова-актори,грають ролі,виконують партії...
Думки роздягнені,майже голі.З відчаєм п'ють дешевий коньяк
навпіл з колою тихо в горлі
і я справді не знаю чи варто їм
давати волю.
На дотик стаю знеболена,стаю каменем.
Уникаю довгих,відвертих розмов з мамою...Існую абияк.
Навіщо фарбувати очі,якщо вони й так вдома?
Телефонні лінії на долонях говорять про щось вагоме.
Нервова,постійно збентежена,як хромосома,
в мені 90 відсотків твого ДНК.
Я-ідіома.
Надто манірна і надто жорстка.
Залишити б усі свої,написані вночі вірші
під глухий стукіт годинника...
Щоб більше від них нікому не було гірше
і я не відчувала себе винною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257543
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Леона Вишневська