****
Очей твоїх нашестя віроломне -
Стрімке і неминуче, як біда,-
Вторгається освідченням стомовним
Й одвертістю, яка, втім... набрида.
***
Урешті-решт і я зізнатись мушу:
Умієш ти роз'ятрювати душу.
В літах своїх мені давно ти - дочка,
Але ж любов - не гамівна сорочка!
***
Потяг правічний нестерпний нічим не спинити.
Всі перепони минаю в жаданій гонитві,
Щоб з однією тобою в єдиній молитві
Злитись навіки. І серцем тебе полонити.
***
Ти жебониш словами, як ручай -
І їх я п'ю, немов джерельну воду,
Забувши і про тістечко, і чай...
І дивну віднаходжу насолоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2011
автор: Вячеслав Романовський