Я без тебе,ніби півцілого,неповноцінна.
Нечітка й розмита,мов невдале фото.
На светрі старомодний,дешевий цінник
і навіть,якщо ти проти
я його всеодно носитиму...
Як найбільшу у світі цінність.
Я без тебе напіввідкрита,
наче вікна,що стримують протяг.
Залишаюсь не повною,а надпитою,
залишаюсь тобі на потім.
Напів-навпіл без сенсу,без тями...
Я,мов відступ перед двозначним"можливо".
Знаєш,на сонці також є плями...
Це важливо!Як азбука Морзе на твоїх ключицях,
як сузір'я родинок на засмаглій шиї.
Як налякана жінка,що впізнає тіло чоловіка в морзі...
Як те,що тобі щоночі сниться...Розумієш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257345
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Леона Вишневська