-Я ненавиджу тебе!Тебе і твої картини!
Усі оргазми мокрого пензля від фарби!
Ненавиджу тебе кожною клітиною
свого тіла.
Ненавиджу марно...
Я проклинаю всі твої ідейні муки!
Усі написані,неначе від руки,полотна!
Я ж обривала лікті з рук,щоб ти послухав
яка я стомлена,покинута, голодна
лежу в куточку...й нюхаю,немов життя,
твою брудну сорочку.
Здається,нею я пропахла вся
назавжди й остаточно.
Позуй.Як ніби з гіпсу ти,порожня,неприкаяна.
А він дивитись буде...на білі стегна,соковиті груди.
Любов без сенсу.Я,наче Авель,вбита Каїном.
Утворюю собою трикутник й жбурляю його в Бермуди.
Може,для мене ти-надто тонка матерія.
Планета твоя Меркурій.
Я ,майже як Гоголь,пишу містерії...
Ти ще досі невтомний,малюєш...А душа твоя поряд курить.
Дивишся в мене наскрізь,бачиш глибоко..там,де дно.
Я тебе до картин ревную.
Галерея без істин,стоїть пустує.
Якщо кілер,то тільки неголений Жан Рено!
Парфумера,пам'таєш,звали Гренуєм...
Якщо знімати,то тільки білизну й хороше кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257344
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Леона Вишневська