Як важко цілувать тебе, чужого,
і подумки тулитись до очей.
Коритися невігластву ночей,
щоб бути поряд берега живого...
Для мене ти - Живий, і навіть більше
змогла б я розказати, але ні...
Забулися слова... Мої пісні,
хай вітер на вустах другої свище.
Можливо, вона краща з поетес,
що вічно надриваються в коханні,
що, ніби, проживають день останній
заради, щоб піднятись до небес!
Не квапиться, бо знає, що твоя
і в десять і в дванадцять годин ночі.
Не знатиме про сльози ті дівочі,
які змінила в фарбу чорну я ...
Ти знаєш, я тебе не розлюблю,
бо я з тих поетес, живучих вічно,
духовних навіки, та не фізично...
В поезії тебе я збережу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257244
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2011
автор: Ліна Біла