Я на плащ твій опаду краплиною,
Миттю спогадів сонних повік,
Та буду почуватися винною, -
Ти ж щасливий тепер чоловік...
А я теж не нещасна, повір мені:
Кажуть, гарна й весела, жива...
І проблеми життя ну, - не ка́мінні,
Тільки, жаль, все ж не вірю в дива.
Ми ще десь і колись та й зустрінемось.
Очі варті мільярдів чекань!..
На хвилину серцями зупинимось
Не сказати знайоме: "Прощай"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256721
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Марічка9