Вражає тиша в мертвім місті,
Хто тут не був – не зрозуміти,
Як душу в клішні затискає,
А серце – навпіл роздирає...
Повітря сповнене журбою,
Скорботою, плачем, бідою.
Нема птахів, принишкли звірі,
Не чути сміх в парку й квартирі.
Мороз, чи то коли спекотно,
Сумує техніка самотня.
Все знищили... не автоматом:
Людина, «розум», «мирний» атом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256108
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: Віктор Нагорний