Вечірнє небо за вікном
Все місто поринає в сон
Все навкруги вже засина
Не сплять лиш двоє, Ти і я
Хоча й у різних ми місцях
Й між нами є достатній шлях
Та ще є наче відчуття
Що Ти десь поруч, там де я
Та обертаюсь - ні, я сам
Порожні вулиця, квартал
І все порожнє навкруги
Існуєм в світі тільки ми
Я прислухаюсь, та не чую
Твоїх думок, в яких є я
Тож я лякаюсь, панікую
Але таке уже життя
І скільки ще так буде, я не знаю
Чи це все сон, чи справді я кохаю
Та що ж це, не можу я збагнути
Але й Тебе не можу я забути
Або не хочу, мабуть це більш можливо
Думки про Тебе дають життєві сили
Але мене не будеш Ти кохати
Адже погодився усе я проміняти
Усе що було, чим я дорожив
На те, щоб музику творив
Чудову музику, яка чіпляє за серця
На неї проміняв усе життя
Та не жалію я, ночами я не плачу
Бо саме в музиці своє я щастя бачу
А згодом, згодом хтось знайдеться
Із ким життя моє навік переплететься...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254862
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Fagotyst