Немов намИстини, роки
Нанизує життя на тебе.
Все довша низка,і думки
Усе частіш сягають Неба.
І, як кульбаби білий пух,
Вже облітають дні,здається,
От-от покине тіло дух,
Та й нитка долі обірветься.
Впадуть намИстини до ніг,
Розсиплються у часі прахом.
І він зупинить довгий біг,
Рубнувши все єдиним махом.
Та, мо', година ще гряде,
Коли, зі тліну підібравши,
Твоє намисто хтось знайде,
Із вдячністю тебе згадавши.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254061
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Терен