У сонну ніч,
де за хазяйку – тиша,
піду непевним кроком
навмання.
Позаду біль і розпач
свій залишу.
Хай в босі ноги
колеться стерня.
В цих пагорбах –
дитинства виноградник.
Куріпкою
сполохана трава.
Старий колгоспний сад –
мій друг, порадник,
неспокій серед яблунь
заховав.
Чому я тут?
Бо, у бажанні літа,
мій зодіак,
заплутавшись в роках,
насіяв зорі-спогади
крізь сито
на батьківської хати
сивий дах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253877
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: She said: gray...