Не сумуй, моя рідна і мила,
Що не можу до тебе летіти,
Що додолу опущені крила,
І що тугу, - нема куди діти.
Я до тебе здаля пригорнуся
Своім серцем, закоханим в тебе,
Сном чарівним щоночі наснюся,
Твоім янголом стану у небі.
А колись, подивившись в віконце,
Ти замружиш від подиву очі,
Зрозумівши, що світить не сонце,
Що то, - я тебе бачити хочу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2011
автор: Андрій Бабич