З тобою і пан, і навіки пропав -
але не відмовлюсь од тебе.
Сіль нашого щастя гірка, мов ропа,
та ж сонячно бризкає небо!
І так мені гарно і лячно, що вдвох -
чужі, а йдемо, наче рідні,
байдужі до виру пліток і тривог,
весняні душею і літні.
І цвіт благовісний довкола, і цвіт
в очах твоїх милих не гасне.
гукаю любов'ю на весь білий світ:
"Життя невимовно прекрасне!"
Лише б не спішило, як звук літака,-
поніжило в теплім осонні,
де ти біля мене - ще юна така,
як мрії, як миті безсонні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2011
автор: Вячеслав Романовський