Очі кольору неба,
В них смуток, журба і печаль.
Тепер він нікому не треба,
Дивиться приречено в даль…
Лиш кілька днів як звільнився,
Та не шкодує про скоєний злочин,
Для сина життя не добився,
Для існування немає причин
Писав багатьом меценатам,
У всіх фондах пороги оббив,
Відмови у різних форматах
З сухим вибаченням получив.
Довелось задумати лихо
Заради спасіння дитини,
Пограбування здійснили тихо,
Маючи виправдання причини.
Та не довго раділо серце,
Прийшли і забрали надію,
Залишили сліз озерце
Й нездійснену розбиту мрію.
Немає тепер він родини,
Скитається десь по ночах
І згадує щасливі хвилини,
Що грають іскрами в синіх очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252936
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2011
автор: Apis