Покинула сама мене одного
Тепер запитуєш чому такий сумний
Я б відповів щось в'їдливо і строго
Та знаєш Ти, що я насправді не такий
Ти знаєш, що буду мовчати
І слухати Тебе одну
А як надумаю усе ж я щось сказати
То все, що думаю, спокійно розкажу
Візьму Твоє обличчя в свої руки
Подивлюсь в очі, їх безмежну глибину
Відчую знову ті безмежні муки
А все тому, що я Тебе люблю
До Тебе я кохав(!!!) так тільки раз
Це було так давно, та я ще пам'ятаю
Дитячі щирі й сильні почуття
І перше в голос сказане - кохаю
Та це було, на жаль уже немає
І тільки спогади залишились в душі
Я думав, що таке лиш раз буває
Та раптом Ти з'явилась у моїм житті
Така весела, й так на неї схожа
Неначе сестри, так мені здалось
Коли побачив в перше, була проста прохожа
Та потім нам і познайомитись вдалось
Тоді радів я, та тепер жалію
Безжально знищила Ти всю мою надію
Хоча і знала як Тебе люблю
Й на скільки я Тобою дорожу
Але безжально Ти на все це наплювала
Хоч й говорила Ти, та знав що не кохала
Пробач, та не повірив я у Твої почуття
Не до кінця Ти щирою у них була
Та все ж кохав, й тарався не звертать на це увагу
Я знав, що в Тебе це лиш захопленість була
Тому й не показав, що маю я відвагу
Ти розпочала все, Ти й завершила
Ну що ж, шкода, але нічо не вдієш
Я закохався як мале дитя
І дякую Тобі, хоч Ти цього й не знаєш
Та повернула мертвого мене Ти до життя
Це все я не забуду вже ніколи
І спогад збережу на все життя
Буду нести це крізь світи й простори,
Можливо запалають ще серця
А зараз, ще життя триває
Ти з іншим, але й я не сам
Тепер я тільки дві речі кохаю
Це музика і все моє життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252128
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Fagotyst