Ми люди чи вовки?
Об’єднуємось в зграї лише заради спільної мети -
Здолати сильнішого ворога, здобути більш поживи
Керують нами вожаки.
Альянси, коаліції, союзи, блоки
Ніякої моралі, серед своїх не почуваєшся надійно
Що б і з ким ми не робили спільно
Варто відвернутись – за спиною вже чути кроки
Останній подих, ніж стромляють в спину
Конвульсії останні – завершились смертельні муки.
А найгірше - що вбили дорогі для серця руки,
Ніякого жалю в очах не було й на хвилину.
Інстинкт самозбереження - керуємось лиш ним
Проходимо мимо чужого горя, закриваючи очі
Ніби небачимо, ніби під покровом ночі
І тихо радіємо невдачам чужим.
Слабкий немає права існувати
Головне лиш сила, тільки ти правий,
Варто промахнутись – уже неживий,
Кожен повинен сам свою долю кувати.
Ми люди чи вовки?
Постійно один одному скалимо зуби
Шукаємо вигоду скрізь і всюди,
Заради неї готові по трупах іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251585
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: Apis