Якось вчені посідали,
Довго щось там рахували,
Й довели, що від прогресу
Всі ми маємо по стресу.
Дехто – три, і навіть п’ять,
Але, годі рахувать.
Стрес, мов кисень, він усюди:
Вдень, вночі, у свята, в будень
Б’є по головах людських
І по грішних, і святих,
По розумних, і не дуже
(Він до цих дрібниць байдужий)
Наче грім отой з небес –
Стрес-с-с!!!
Це все приказка, не казка.
Ось вам приклади, будь ласка:
Зажеврів привітно ранок...
З’ївши поспіхом сніданок,
До дверей, з набитим ротом
Біжите, бо до роботи
Залишилися хвилини.
Ви у двір, та до машини,
А машина – без колес. Стрес!
День святковий. На майдані
Всі веселі, ситі, п’яні.
Синьо-жовті прапорці
Майже в кожного в руці.
Час летить в піснях і танцях!
Враз...немов, серпом по пальцях:
Хай живе КПРС! Стрес!
В магазині продавщиця –
Лагідна, неначе, киця!
Усміхається впридачу,
Але ви, узявши здачу,
На біду свою сказали:
Ви… копійку недодали...
Тут вона, неначе, пес! Стрес!
Ходить жінка, ярмаркує,
Продає там, чи купує –
Це для нас не так важливо,
Із базару йде щаслива...
Далі, їдучи в трамваї,
Редикюль свій відкриває –
Гаманець безслідно щез! Стрес!
Я, наприклад, як годиться,
Вмію жить і веселиться,
Не розбійник, не святий,
І не «новий» той, крутий.
Все у мене ніби й гарно,
Горизонт життя безхмарний,
А згадаю про ЧАЕС – стрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251044
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: Василь Царинюк