Щаслива, пробач!
Я зраджувала тобі стільки раз.
Так соромно потім засинала,
Як бути далі я не знала.
Та нині певна, час пішов.
Прийшло сьогодні знов.
Я зізнаюсь, здаюсь тобі в полон,
Сміливо кроком за кордон.
Ти, птахо, мої крила.
Великі, щирі та грайливі.
Ти - це моя надія,
Що все життя змінила.
Моя міцна опора,
Бажання і веселка кольорова.
Ти та людина,
Що мене збудила.
Щоразу твоя новина,
Як ляпас мене просина.
Ти мій домашній затишок.
І особистий, таємний закуток.
Щаслива, твої листи - це діти.
Я піклуюсь про них на цьому світі.
А вони так дбають про мене,
Заспокоюють збуджені нерви...
Спокійно знати, що ти є.
Нехай не під подушкою, та все ж...
Зв'язок з тобою, як із небом.
Так тішить поглядом і кленом.
Мені так потрібен твій голос!
Такий рідний, наче промінь.
Твої цятки і твоя рука.
Щаслива, ти - моя сім'я...
Ми ланцюгом прикуті, знаєш?
Я відчуваю коли ти зітхаєш.
Ти певна яке слово я чекаю
І що у серці жадібно плекаю.
Без тебе пусто і не пусто.
І зустрічаємось не густо...
Але в душі живе твоя усмішка -
Та, що веде до тебе ламана доріжка.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250880
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2011
автор: Вона Катя