Тихо курка сокорить ,
копирсаючись в смiттi ...
Як квiтник мiй майорить,
наче кличе пiдiйти.
Ледь подихав вiтерець
та й у поле хутко втiк -
чи пiти з ним навпростець
й пощукати в полi втiх?!
Iншi квiти та й птахи...
Воля кличе вдалечiнь!
Як були ми дiтлахи -
розгортали в полi сiно:
сумно зовсiм не було ,
що б не трапилось- нехай!
на колiнi зажило -
лiкоть здерли , заживае ...
А вiзьму , бува коня
за повiддя без сiдла
та й у поле! Хай луна
цокiт , слiдом курява!
Зi спiтнiлоi спини
злiзу й пастись вiдпущу...
Ой , жалiюсь , що сини
те ж не мали досхочу.
Чи то вiк , чи туга то
мОiх швидкоплинних лiт -
де тi конi ?.. от авто !..
Вмер старий мрiйливий cвiт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250113
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2011
автор: АРИНА ЛУГОВСКАЯ