Сріблом наповни всі форми,
Ніч накрай гострим лезом,
Краплю жаги, немов крові,
Вприсни, щоб із розуму звести.
Котиться крихітка неба,
Злизана з твоїх вуст,
З язика, з піднебіння
Зі смаком терамісу…
Плавиться задушлива хвиля
Гарячого духу любові,
Віск заповнює вгини
І вигини тіла міста нічного…
Поверхня тремтить під рукою.
Терамісу у формі первісності…
Гойдаються тіні передпокою
Повня у вікнах виткалась…
Розтуляється по-під пальцями
Прогалина в мережеві горизонту
Я витягаю тебе із вигнання
З твого космосу, з німоти,з затору...
Від зимових нудних оперет
Шовком червоним нічної сорочки
Місячне сяйво відмиє паркет,
З пелюсток розкладе килимочки…
Коло вушка вовтузиться шепіт,
На кінчику зойку гойдається світ…
Сміюсь. Вдихаю весняний легіт,
П’ю насолоду, яку ти приніс!..
20.03.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248376
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: gala.vita