Ні-ні, я не ваш, я трішки не звідти
Не з того я часу, не з тих я людей
Компанії цій я не належу
Я не схиляюсь до ваших ідей
Я тут випадково колись опинився
Проходив я мимо, дорогу шукав
Не знаю я як, але заблудився
І саме тому сюди я попав
Пробачте, прошу вас, цього не хотів я
Я виправлю все, я скоро піду
Про мене ви вже не почуєте більше
Коли я дорогу свою віднайду
Свій істинний шлях, дорогу оту
Яка приведе мене до тої вершини
Де путь мій скінчиться, яким я іду
І де вже давно стоїть домовина
Так-так, не почулось вам, саме вона
А що тут такого, природньо ж усе
Накриє вас зверху сирая земля
І вітер ваш дух кудись понесе
Залишаться спогади, відео, фото
А може й нічого, не буду гадать
Залежить все в більшості тільки від того
Скільки є тих, хто справді вас люблять
Отож я піду, а ви не сумуйте
І ще раз пробачте за наглість мою
Я дальше свій шлях буду шукати
Допоки вершину свою не знайду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248061
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2011
автор: Fagotyst